Чоловіче хобі жіночої справи

Олександр Біленко — водій навантажувача. Без голки, полотна і бісеру не зможе й дня прожити. Хлопець взявся до вишивання, ще в шкільному віці. Саме мама й розповіла про вишивання хрестиком. З бісером познайомився пізніше, навчався по інтернету. Тепер бісер не випускає з рук. На роботі працює старанно, колеги його поважають, робота весь день на відкритому повітрі, звісно холодно. Все ж, щовечора береться за вишивку, рядок за рядком, “А коли ж спати? Вже й пальці поколені голкою. А так хочеться побачити закінчену роботу”, – розповідає Сашко.

Хлопець не має вишитої сорочки, для себе “руки не доходять”, але доньці вишив сам. В його колекції більше картин з квітами є й рушники. Сашко цікавиться і історією вишивання. Розповів: “Ще в часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна – Янка організовувала в Києві в Андріївському монастирі школу, де дівчата вчилися вишивати. Уявляєте, ціле тисячоліття вишивка залишається цікавим мистецтвом і вдосконалюється з часом. “

Вишивання Сашку приносить радість, а закінчена робота — відчуття щастя.